Вітаю! Мене звуть Наталія Мосейчук. Тут я хочу розповісти вам свою історію як я захворіла гемороєм і як я вилікувала його, причому без операції!

У 45 років я вперше зіткнулася з гемороєм. Я працюю телеведучою. При моїй сидячій роботі завжди високий ризик геморою (я десь читала, що 70%). Але коли з'явився свербіж в анальній області, я довго не звертала уваги. Свербіло не так щоб сильно, терпимо. Ось я і терпіла. Після 2-3 місяців свербіж не припинився, і я вирішила що це можуть бути глисти або інші паразити. Купила спеціальні таблетки від цих паразитів, попила курс - звісно ж нічого не пройшло. Для себе зробила висновок, що самий пік сверблячки для мене настає після відвідування туалету, і якщо після дефікації не підмитися, а лише використовувати папір, то свербіж буде просто пекельний. Загалом, виробила для себе методику: сходила в туалет - відразу в душ. Раніше для мене це було в диковину. Проте, свербіж міг з'явитися в будь-який момент. Найбільше дратувало, коли ну сильно хочеться почухати там на роботі або просто в людному місці. Реально в такий час просто мрієш швидше повернутися додому і під холодний душ. Я намагалася не звертати на це уваги - подумаєш, свербить трохи. Ну і що з того?

Але далі більше. Через 4 місяці пішла кров коли я ходила в туалет. Стало боляче ходити і сидіти довгий час. Тоді я просто пішла в аптеку і купила знеболююче. Ну і знову забила на біль і свербіж. Але коли через півроку у мене вже почали, вибачте, випадати шишки з попи, а кров лилася не тільки при поході в туалет, а завжди - ось тут я вже злякалася. Симптоми були серйозні. До того ж біль і свербіж стали нестерпними, боліло при кожному русі, а свербіло і зовсім постійно. Я вже на роботу ходити не могла, до сліз просто. Стала шукати в інтернеті симптоми, і виявилося що у мене геморой.
Звісно, спочатку я не могла це прийняти. Як це, мені 45 років всього і у мене геморой? Звичайно, ризик вже в цьому віці був, але я сподівалася, що це обійде мене стороною. Я займаюся спортом. Не професійно, звичайно, але все ж ... П'ю у свята тільки, харчуюся правильно (шкідливу їжу дозволяла, але тільки по вихідним, і то не завжди). Як виявилося, геморой в 45 - це цілком реально.
В той момент я і зважилася на свій перший похід до проктолога. Там мені сказали, що у мене дійсно геморой 1-2 стадії, але за ознаками, які я прочитала в інтернеті, у мене була майже 4-та! Лікар виписав кілька мазей (гепаринову і щось ще, точно не пам'ятаю) і сказав, що через два тижні все пройде. На той час, на додачу до моїх вже випавших "шишок", у мене виникло ще дві зовнішні. Відвідування туалету стало більше нагадувати середньовічні тортури. Я була згодна на будь-яке лікування, ну і звичайно ж купила це все. Та тільки через два тижні не те, що полегшало - стало ще гірше!

Другий раз я пішла вже в іншу клініку. Лікар там виявився ще гірше! Повністю не озвучив мені діагноз, сказав, що без операції ніяк. А операція коштувала 1000 доларів! Не те щоб в мене не було таких грошей, я просто не розуміла за що маю віддавати такі гроші. Поставили операцію через два місяці. А я пішла мучатись далі.
Тут в голові промайнула думка, що начебто у моєї подруги чоловік теж з чимось таким мучився півроку тому. Я зателефонувала їй, хотіла уточнити, чим лікувалися та як зараз у них справи. Вона по телефону толком нічого не відповіла, ми вирішили зустрітися у мене.